Сценарій концерту

Центр дитячо - юнацької творчості ім.Є.М.Руднєвої

відділу освіти Виконавчого комітету

Бердянської міської ради

Запорізької області

Сценарій концерту присвяченого 140-ій річниці з дня народження М. Д. Леонтовича

Укладач: керівник гуртка інструментального ансамблю

Бібик Микола Петрович

Бердянськ, 2017

Слайд 1

Сьогодні, 13 грудня, ми зібралися з вами  в цьому залі щоб вшанувати пам’ять видатної людини, композитора, диригента, педагога, оранжувальника, збирача пісенного фолькльору -  Миколи Леонтовича

Краплинка  музики.  І  оживуть  вуста.

Росинка  музики.  Бездонна  глибина.

Сльозинка  музики.  Як  плач  землі,  свята.

Криниця  музики.  Не  вичерпать  до  дна

Її  ні  генію,  ні  вітру,  ні  літам,

І  мандрівник  жадливо  вип'є  там

Води,  настояної  вічністю  й  життям,

І  догори  в  долонях  піднесе

Почерпнуте  звідтіль  своє  найкраще  все,

«Гаю, гаю» (виконує чоловічий вокальний ансамбль в супроводі інструментального ансамблю) 
(Слайд 2)

Історія знає такі поодинокі факти, коли постать окремої  людини набуває значення загальнолюдського символу, стає визначальною для цілої соціально-культурної доби, формує світогляд та менталітет нації. Зазвичай, це особистості великого духовного потенціалу і бурхливої діяльності. Тим більший подив викликає світлий геній Миколи Дмитровича Леонтовича, якого всі його сучасники називали тихою, лагідною людиною. Він не був активним лідером національно-революційного руху, який вияскравив у 1917-1921 роки ціле гроно видатних борців за Українську республіку, він був будівничим нових світів у душах людських і здійснював свою справу натхненно й з великою любов'ю до свого народу та його безцінного одвічного скарбу - пісні”.

Відео біографія (слайд 3)

«Ой сивая зозуленка» (виконує жіночий склад хорової капели «Промінь» у супроводі інструментального ансамблю).

У 1902 Микола Леонтович знайомиться зі своєю майбутньою дружиною. Розумна, освідчена Клавдія Жуткевич була біля композитора ніби біла голубка, поряд  з нею все його іство очищувалось. Залишилися листи у яких Леонтович розмірковує про надзвичайну силу кохання. Він писав: «Звички милого життя я залишив, звісно негарні звички, буду поститися, треба покаятися в гріхах колишніх, а причина такого перетворення –ми… буду сміятися, коли тобі весело, а плакати тобі я не дозволю. Зроблю все, щоб не бачити твоїх сліз»

«Зашуміла ліщинонька» (виконує хорова капела «Промінь» в супроводі інструментального ансамблю).     

Микола Дмитрович Леонтович – видатний український композитор, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору. Він брав просту народну мелодію і розгортав її в широку музичну картину з безліччю най різноманітніших яскравих підголосків, тобто робив обробки пісень.  Обробка – це переклад або аранжування, що означає (з нім.) – привести в порядок.  Він створив понад 100 хорових обробок українських народних пісень, які стали візитною карткою музичної України в усьому світі.

«Щедрик» (виконує хорова капела «Промінь») (Слайд 4)

Взявши за основу просту мелодію простої української колядки, Леонтович розвинув її в багатоголосся, забарвленість якої розвивається і посилюється до кінця композиції.

Кажуть, над Щедриком він не переставав працювати до кінця життя, але вперше Щедрик в редакції Леонтовича був виконаний в 1916 р хором Київського Університету

Виконання твору принесло великий успіх. Ім'я Леонтовича стало відомим у музичних колах і серед широкої публіки. Кирило Стеценко казав
"Він — ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості, неначе мережива із шовку. Його техніка … настільки «ажурна», ніби тонка різьба із золота, прикрашена самоцвітним камінням. Леонтович бере невеличку річ … і так вичеканить, що просто диву даєшся: маленьку простеньку мелодію він розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб "Національний банк України 5 січня 2016 року ввів у обіг дві пам'ятні монети «Щедрик (до 100-річчя першого хорового виконання твору М. Леонтовича)» 

Монети  номіналом 5 гривень з нейзильберу та 20 гривень зі срібла Монети «Щедрик» продовжують серію «Українська спадщина» та присвячені 100-річчю першого виконання твору українського композитора-новатора, майстра хорової мініатюри, автора близько двохсот обробок народних пісень Миколи Леонтовича

Лише три ноти та чотири звуки — до-сі-до-ля — прославили українську співочу душу на весь світ. Композитор зробив народну пісню безсмерт­ною, змушуючи світ регулярно згадувати кілька дзвінких нот, щойно перший сніг сповіщає про наближення свят. – 

Мамонько, люблю я пісню про зозулю і про гай, – 

Прошу тебе, люба, Леонтовича співай!

Ти ж мені про нього вчора ой же як розповіла! –

Про калину й про малину, що у лузі розцвіла…

Що в той луг та у лужечок ти біжком і я біжком –

Леонтовича зустрінем над річкою бережком.

«Ой, з-за гори кам’яної» (виконує хорова капела «Промінь»)

Коротке життя геніального ювеліра української пісні Миколи Леонтовича обірвалося в ніч на 23 січня 1921 р. 

22 серпня 2016 р. в с. Марківка Теплицького району відбулося відкриття музею М. Д. Леонтовича – філії Вінницького обласного краєзнавчого музею. 

Головна мета нової експозиції – уславлення імені нашого земляка Миколи Дмитровича Леонтовича – видатного українського композитора, хорового диригента, фольклориста, педагога i громадського діяча, який вписав яскраву сторінку в історію української музики.

Його життя – це приклад самовідданого служіння Україні, справі відродження української культури, зокрема хорового мистецтва.

Особливо унікальним експонатом музею є фортепіано композитора. 

Ось як згадує про це Галина Леонтович: «Ось за ним у сувору зиму сидів у голоді і холоді батько. Закутає ноги ковдрою, хукає на пальці і грає, грає, наче не помічає жорстокої дійсності. Для нього існувала тільки музика. Мама створила максимальні умови для його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно розуміла, ким є  і ким залишається Леонтович для України..»

«Дударик» (виконує хорова капела «Промінь» в супроводі інструментального ансамблю).

З  глибинних  дум  своїх,  з  криниці  переярку

Він  викликає  духів.  Він  чаклун.

З  пісень  і  гомонів,  із  променів  і  лун

Над  світом  ставить  світлозвучну  арку,

Прозорчасту,  розцвічену,  тугу

Веселки  семибарвної  дугу.

Її  стовпи,  на  обрії  зіперті,

Небес  вологих  сяйне  опертя,

Світ  одмежовують  од  темряви  і  смерті

І  знаменують  вхід  у  музику  й  буття.

Під  благовістям  райдуги  цієї

Стоїть  він,  сіроокий  чоловік.

Яка  йому  хвала?  Які  його  трофеї?

Пісні  й  життя.  Пісні  й  життя  навік.

Який  живлющий  ключ  б'є  з  надр  багатих  сховища!

І,  мов  орел,  злітає  в  небеса

Жест  регентської  длані  Леонтовича.

Миколу Леонтовича можна порівняти з ювеліром, який, відшукавши діамант народної пісні, філігранно відшліфував його за допомогою свого майстерного аранжування.